Причини, симптоми та лікування хронічного простатиту

Чоловіки середнього та літнього віку нерідко страждають на патології сечостатевої системи, пов'язані з передміхурової залозою. Цей орган схильний до запальних процесів, які спричиняють серйозний дискомфорт. Найбільш поширеною патологією вважається хронічний простатит. Він важко піддається терапії та супроводжується вираженими клінічними проявами.

Причини патології

Якщо вірити статистиці, то близько 30% чоловіків репродуктивного віку страждають на ту чи іншу форму простатиту. Майже у 70% випадків хвороба протікає безсимптомно, що робить її небезпечною для здоров'я.Існує безліч причин розвитку патології:

1. Ігнорування симптомів гострої форми захворювання часто призводить до переходу в хронічну стадію з періодичними рецидивами.
2. Регулярне переохолодження організму та часті застудні патології провокують запалення залози.
3. Малорухливий спосіб життя стає причиною застою крові в малому тазі і призводить до порушення кровопостачання передміхурової залози. Якщо професійна діяльність чоловіка пов'язана з постійним перебуванням у положенні сидячи, тоді ймовірність розвитку простатиту підвищується у кілька разів.
4. Вибір тісної спідньої білизни, що здавлює геніталії.
5. Шкідливі звички (зловживання спиртними напоями, куріння) часто спричиняють розвиток патології, оскільки сприяють порушенню всіх життєво важливих процесів в організмі.
6. Хронічні інфекційні захворювання сечовидільної системи можуть стати причиною запалення залози.
7. Венеричні патології гострої та хронічної форми. При порушенні рекомендацій фахівця чи ігноруванні симптомів хвороби можливе поширення інфекції на залозу.
8. Часті стреси та нервове виснаження. Подібні фактори можуть спричинити патологію, особливо при одночасному зниженні імунітету.
9. Нестача мінеральних речовин і вітамінів у щоденному раціоні може стати сприятливим фактором. Якщо дефіцит є постійним, до хронічного простатиту приєднуються інші захворювання.

Рідкісні статеві контакти та відсутність постійного партнера підвищують ризик розвитку хронічного простатиту. Лікування у разі також затягується, оскільки пацієнт відчуває як фізичний, а й емоційний дискомфорт.

Класифікація захворювання

Залежно від причини виникнення та перебігу патологічного процесу існують два різновиди захворювання: бактеріальний та небактеріальний. Окремо фахівці виділяють безсимптомний чи атонічний простатит. Кожен вид має свої особливості.

Бактеріальний простатит під час діагностичного обстеження просто виявити. Аналізи зазвичай показують джерело запалення. Особливо багато збудників у секреті, виділеному під час масажу залози. У крові майже завжди підвищений рівень лейкоцитів, оскільки організм виробляє їх у великій кількості для боротьби з патогенними мікроорганізмами.

Небактеріальна форма патології відрізняється більш легким перебігом, але майже завжди пацієнт страждає на сильний біль у малому тазі. Саме синдром тазового болю і вважається головним критерієм при постановці діагнозу.

Безсимптомний тип хвороби виявити дуже складно, оскільки очевидних ознак запалення немає. Патологічні зміни у передміхуровій залозі відбуваються, але чоловік цього не відчуває. Діагноз фахівець ставить випадково чи під час обстеження щодо інших патологій.

клінічна картина

При гострій формі патології чоловік одразу відчуває погіршення стану, але у разі хронічного простатиту симптомів може і не бути, що значно ускладнює діагностику.При тривалому прогресуванні захворювання з'являються такі симптоми:

• дискомфорт під час сечовипускання, що поширюється область проекції сечового міхура;
• часті позиви до спорожнення з одночасним зменшенням кількості сечі, що виділяється;
• неприємні відчуття під час статевого контакту, проблеми з ерекцією та еякуляцією;
• відчуття неповного спорожнення міхура, пов'язане із звуженням каналу, що провокує тривале, але непродуктивне сечовипускання;
• розвиток циститу, пієлонефриту, пов'язане з розмноженням бактерій у сечовому міхурі та поширенням інфекції на нирки;
• зміна кольору сечі, поява домішок крові чи гною;
• зниження лібідо;
• загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження працездатності;
• дратівливість та психоемоційна напруга;
• незначне підвищення температури;
• біль у малому тазі та мошонці, що іррадіює в криж або пряму кишку.

Виразність симптомів залежить від ступеня ураження тканин передміхурової залози. Іноді пацієнт має лише біль, а інших проявів немає.

Якщо хворий довго не звертається до лікаря, у нього можуть розвинутись ускладнення. Найбільш поширеним з них вважається везикуліт чи запалення насіннєвих бульбашок. Нерідко при появі симптомів хронічного простатиту в молодому віці у пацієнтів діагностується безплідність, що важко піддається терапії.

Найнебезпечнішим наслідком недолікованого чи занедбаного простатиту вважається рак передміхурової залози. Часто розвивається доброякісна патологія органу - аденома, яка також може перерости в злоякісну пухлину.

Методи діагностики

Перед тим, як лікувати хронічний простатит, необхідно пройти комплексне діагностичне обстеження. При первинному зверненні фахівець опитує хворого, дізнається про звички, особливості способу життя, частоту статевих контактів та професійну діяльність. Дані допомагають виявити ймовірну причину захворювання. Потім лікар вислуховує скарги пацієнта та визначає ступінь ураження залози.

Наступним етапом діагностики є клінічні аналізи крові та сечі. Зазвичай вони показують збільшення кількості лейкоцитів та підвищення показника швидкості осідання еритроцитів. Це свідчить про наявність у чоловіка запального процесу.

Пацієнту обов'язково проводять рентгенологічне дослідженняпередміхурової залози та УЗД. Завдяки цим методам можна побачити зміни у структурі органу, відхилення у той чи інший бік. Додатково можна провести комп'ютерну томографію виявлення супутніх патологій органів сечостатевої системи.

При підозрі на наявність пухлини необхідно взяти зразок біопсії. У лабораторних умовах фахівці вивчають будову клітини та ставлять остаточний діагноз. Якщо пухлина доброякісна, додатково лікарі визначають ймовірність її малігнізації в злоякісну. Після отримання результатів діагностичного обстеження фахівець визначає напрямок терапії.

Медикаментозна терапія

Лікування хронічного простатиту медикаментами вважається найпоширенішим способом. Лікарі завжди обирають консервативний метод, якщо існує можливість лікування.Найчастіше використовуються такі препарати:

1. Антибактеріальні засоби дозволяють зняти запалення в короткий термін і запобігти поширенню процесу на сусідні органи. Найчастіше використовують таблетовані форми пеніцилінів та фторхінолонів. При запущеній формі призначають порошок приготування розчину. Ліки вводяться внутрішньовенно або внутрішньом'язово в умовах стаціонару. При неефективності цих препаратів використовують макроліди, які мають сильніший ефект. Популярні ліки цієї групи доступні у формі таблеток та ліофілізату для приготування ін'єкційного розчину. Курс терапії триває від 10 до 20 днів, залежно від тяжкості стану.
2. Нестероїдні протизапальні засоби призначаються для усунення больового синдрому та запобігання подальшому розвитку патологічного процесу. Курс зазвичай не перевищує 7 днів. Пацієнтам із патологіями травного тракту не варто приймати подібні медикаменти без попередньої консультації з лікарем.
3. Міорелаксанти допомагають розслабити гладку мускулатуру та полегшують процес сечовипускання. Тривалість терапії та дозування визначає лікар.
4. Ректальні свічки знімають набряклість, біль та запалення, покращують загальний стан пацієнта. Тривалість терапевтичного впливу становить 10-14 днів.

Також у схему терапії включають вітамінні комплекси для зміцнення імунітету та швидкого відновлення організму після лікування. Серед таких засобів виділяють комплекс, призначений спеціально для чоловіків. Мінімальна тривалість його прийому становить 30 днів.

Хірургічне втручання

У разі неможливості вилікувати патологію консервативним шляхом лікар приймає рішення про проведення операції з повного або часткового видалення органу. Абсолютним показанням до хірургічного втручання буде рак передміхурової залози.

Метод трансуретральної резекції полягає у розсіченні сечівника та видаленні частини залози для полегшення стану. Якщо видалення не потрібне, проводиться просте розтин органу для нормалізації сечовипускання.

Спосіб відкритої аденомектомії використовується при значному розростанні залози та приєднанні інших патологій. Операція проводиться під загальною анестезією. Методика частіше застосовується для лікування пацієнтів похилого віку, коли інші засоби та втручання виявилися неефективними.

Використання фізіотерапії

Паралельно з медикаментозним лікуванням часто застосовують фізіотерапію для прискорення одужання та попередження ускладнень.Найбільш популярним та ефективним методом вважається масажпередміхурової залози через пряму кишку. Методика дозволяє покращити кровопостачання та харчування органу, перешкоджає поширенню запалення на сусідні органи.

Для досягнення терапевтичного ефекту необхідно провести щонайменше 10 сеансів. Процедуру виконує спеціаліст в умовах стаціонару чи поліклініки.

Електрофорез на ділянку проекції передміхурової залози дозволяє нормалізувати надходження до неї крові. Суть методики полягає у використанні електричного струму низьких частот, що позитивно впливає на стан сечостатевої системи, стимулює регенерацію тканин, знімає запалення. Курс складає щонайменше 10 сеансів, іноді потрібно більше процедур отримання стійкого результату.

Часто призначають ультразвукову та лазерну терапію, парафінотерапію та інші методики. Вибір методу лікування залежить від індивідуальних особливостей організму хворого.

Заходи профілактики

Дотримання простих правил допоможе уникнути розвитку хронічного простатиту. Рекомендується уникати переохолодження, вести активний спосіб життя. Не варто катувати організм інтенсивними навантаженнями, але помірні та регулярні вправи допоможуть уникнути застою крові в малому тазі та розвитку простатиту.

Фахівці рекомендують включити до раціону насіння гарбуза, свіжі овочі, фрукти та зелень. Не варто зловживати алкогольними напоями. Відмова від куріння дозволить знизити ризик розвитку запального процесу. Збалансоване харчування допоможе підтримувати імунну систему, попередить простудні та вірусні патології.

Для профілактики простатиту потрібно через кожні 6 місяців відвідувати уролога. Це дозволить виявити патологію на ранній стадії та запобігти її перехід у запущену форму. З появою перших ознак захворювання слід звернутися до лікувального закладу, щоб своєчасно розпочати терапію та уникнути ускладнень.